Слово “інклюзивність” часто сприймається суспільством як щось, що стосується лише вузької групи людей. Але реальність інша: кожен із нас на певному етапі життя стає маломобільним. Тимчасова травма, вікові зміни, вагітність або просто прогулянка з дитячим візком миттєво перетворюють звичайні бордюри та сходи на нездоланні перешкоди. Люди з інвалідністю повинні мати абсолютно вільний доступ до всіх ресурсів суспільства: лікарень, шкіл, магазинів та звичайного відпочинку.
Паркування на місцях для людей з інвалідністю: ціна байдужості
Одна з найгостріших проблем наших міст — це неповага водіїв до спеціально відведених паркомісць. “Я тільки на хвилинку” або “Тут же ніхто не стоїть” — це виправдання, які щодня крадуть право на вільне пересування у тих, хто цього дійсно потребує. Такі місця роблять ширшими не просто так: це необхідно, щоб людина могла повністю відкрити двері та пересісти у крісло колісне.
На кому лежить відповідальність?
Формування інклюзивного простору — це не лише питання емпатії суспільства. Це прямий обов’язок держави, місцевої влади та бізнесу.
- Держава та місцеве самоврядування: Зобов’язані контролювати виконання Державних будівельних норм (зокрема ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд»). Жоден новий чи реконструйований об’єкт не повинен прийматися в експлуатацію без пандусів, тактильної плитки та понижених бордюрів.
- Бізнес: Власники аптек, клінік, кав’ярень та супермаркетів несуть відповідальність за те, щоб до їхнього закладу могла безперешкодно потрапити кожна людина.
ГО «Про Здоров’я» закликає: давайте створювати місто без бар’єрів разом. Почніть з малого — не паркуйтеся на синій розмітці та робіть зауваження тим, хто ігнорує ці правила.